Плач до Богородиці
Богородице, Мати,
Пожалій наш край!
Той не любить брата —
Ти любові дай.
Той живе темненько,
Мучить сатана —
Захисти, серденько,
Ти у нас одна.
Ти — наша надія
І покров святий,
Про Тебе радіє
Янгол з висоти.
На Тебе чекають
Хати і поля.
Подивись, яка є
В нас тепер земля.
У красі, а гине,
Повно усього,
Та не знає Сина
Вічного Твого.
І ростуть палати,
Та не до пуття,
Бо забули, Мати,
Що Твій Син — життя.
І йдемо в оману
На чужі вогні,
П’єм траву дурману
І марнуєм дні.
До землі прикутим,
Нам нема кінця,
І тече отрута
В очі і серця.
А навколо — діти.
Мати, глянь на них!
Бо то Божі квіти,
Син так любить їх.
Каже про маленьких:
«Станьте, як вони».
Мила Божа Ненько,
Діток борони!
Захисти від бруду,
Збережи тепло,
Бо навчать іуди:
«Сина не було,
І питать не треба,
Чи прийде колись…»
Матір Божа, з неба
Зглянься і молись!
<2008>
|
|
https://omiliya.org/?author=20&page=702%2C5%2C4%2C7%2C3%2C0%2C0%2C0%2C8
Мы в Телеграм